Цвинтарний спокій Тибету

Останні події в Тибеті та прилеглих до нього провінціях викликають глибоку стурбованість. Дійсно, розгін організованого тибетськими ченцями мирного маршу протесту, який призвів до хвилі заворушень, жорстоко придушених китайською армією та поліцією, викликав обурення в усіх демократичних країнах світу.

Реакція китайської влади на протести в Тибеті викликає спогади тоталітарної практики, що запам’яталася багатьом із нас як дні, які передували падінню комунізму в Центральній та Східній Європі 1989 року: сувора цензура засобів масової інформації, заборона на віщання з Китаю для іноземних ЗМІ, відмова у видачі віз іноземним журналістам та покладання вини за безладдя на «конспіраторський заклик далай-лами» та інші невизначені темні сили, якими нібито маніпулюють з-за кордону. Дійсно, мова, використовувана деякими представниками китайського уряду та офіційними засобами масової інформації, нагадує найгірші часи сталінської та маоістської епох. Але найнебезпечнішим розвитком цієї сумної ситуації є нинішня спроба ізолювати Тибет від іншого світу.

У цю саму хвилину очевидно, що правителі Китаю намагаються переконати світ у тому, що в Тибеті знову панує мир, спокій та «гармонія». Нам відомо, що означає такий спокій, із минулих подій у Бірмі, на Кубі, у Бiлорусі та деяких інших країнах — він називається цвинтарним спокоєм.

Просто звернення до китайського уряду із закликом виявляти «максимальну стриманість» у відношенні тібетського народу, як це роблять сьогодні уряди багатьох країн світу, є надто слабкою відповіддю. Міжнародне співтовариство, починаючи з Організації Об’єднаних Націй, Європейського Союзу, Асоціації держав південно-східної Азії, інших міжнародних організацій, та закінчуючи окремими країнами, має використовувати усі можливі засоби тиску на китайський уряд з метою:

— забезпечити доступ іноземним засобам масової інформації та міжнародним місіям із встановлення фактів до Тибету та прилеглих до нього провінцій з метою проведення незалежного розслідування подій, що мали місце;

— домогтися звільнення усіх, хто мирно використовував свої гарантовані у міжнародному масштабі права людини та отримати гарантії стосовно того, що ніхто не зазнає катувань та несправедливих судових розглядів;

—змусити його вступити до конструктивного діалогу із представниками тібетського народу.

Якщо ці умови не будуть виконані, Міжнародний олімпійський комітет змушений буде серйозно замислитися над тим, чи є проведення Олімпійських ігор улітку цього року в країні, яка містить на своїй території мирний цвинтар, справді гарною ідеєю.

Вацлав ГАВЕЛ — колишній президент Чеської Республіки; Андре ГЛУКСМАНН — французький філософ; Ехей САСАКАВА — японський філантроп; Ель Хасан бен ТАЛАЛ — президент Арабського форуму думки та почесний президент Всесвітньої конференції релігій за мир; Фредерік Віллем де КЛЕРК — колишній президент Південної Африки; Карел ШВАРЦЕНБЕРГ — міністр закордонних справ Чеської Республіки.

Разработка сайта - Студия «D3»